Хоча подробиці нам не відомі, нас запевнили, що Пресвята Матір була прийнята тілом і душею на Небо. Це відомо з перших днів християнства!
Після вознесення свого Сина Діва Марія молитвами допомагає новонародженій Церкві. Так само й після свого внебовзяття вона продовжує заступатися за своїх дітей, є для всіх взірцем віри та любови і має на них спасенний вплив, який випливає з надлишку Христових заслуг. Вірні вбачають у ній образ і провіщення воскресіння, яке їх чекає, і звертаються до неї як до заступниці, помічниці, рятівниці й посередниці.
Компендіюм Катехизму Католицької Церкви, 197
У тому ж районі Вашингтона що і Національна святиня Непорочного Зачаття та Національна святиня Івана Павла II є Францисканський монастир Святої Землі в Америці, який містить репліки святинь Святої Землі. Цей монастир був задуманий, коли для Америки було рідкісним відвідувати Святу Землю.
Я пригадую, як кілька років тому розгубився, побачивши копію “Гробу Марії” в цьому монастирі округу Колумбія, і задумався, як це збігається з нашою вірою у Небовзяття. Згодом мені було роз’яснено, що і в Ефесі, і в Єрусалимі дійсно існують “гроби” для Пресвятої Матері, але ні в одному, ні в іншому гробі немає нікого (пор. Тім Стейплз, Небовзяття Марії в історії). Подібно до самого Гробу Господнього, це порожні гроби.
Після великого звернення вірян та єпископату в середині ХХ століття Папа Пій XII у апостольській конституції Munificentissimus Deus (1950) запевнив нас, що Внебовзяття є безперечною догмою:
13. Різні свідчення, вказівки та ознаки цього поширеного переконання Церкви очевидні з глибоких часів і протягом століть; і це саме переконання з кожним днем стає все більш очевидним.
38. Усі ці докази і міркування святих отців та богословів ґрунтуються на Священних Писаннях як на їхній остаточній основі. Вони поставили люблячу Божу Матір в наших очах як найтісніше приєднану до її божественного Сина і як ту що завжди розділяла Його долю. Отже, здається неможливим думати про неї, про ту, яка зачала Христа, народила Його, годувала Його своїм молоком, тримала Його у своїх руках і притискала до своїх грудей, як окремо від Нього тілом, хоча і не душею, після цього земного життя. Оскільки наш Відкупитель є Сином Марії, Він, як досконалий виконавець Божого Закону, не міг поступити інакше, аніж шанувати не тільки свого вічного Отця, але і свою найулюбленішу Матір. І оскільки в Його силах було надати їй цю велику честь, врятувати її від тління могили, ми повинні вірити, що Він дійсно вчинив саме так.
41. Оскільки Вселенська Церква, в якій перебуває Дух Істини, який безпомилково направляє її до все більш досконалого пізнання відкритих істин, висловлювала власне переконання багато разів протягом століть, а також після того, як єпископи всього світу майже одностайно отримували прохання, щоб істину про тілесне Внебовзяття Пресвятої Діви Марії на небо визнали як догму про божественну та католицьку віру – цю істину, яка ґрунтується на Священних Писаннях, які глибоко вкорінені у свідомості вірних, яка була схвалена у церковному богослужінні з найдавніших часів, що цілком узгоджується з іншими відкритими істинами і яка був викладена і пишно пояснена у працях, науці та мудрості богословів – ми вважаємо що момент, призначений у плані божественного провидіння для урочистого проголошення цього видатного привілею Діви Марії, вже настав.
44. … Ми проголошуємо, заявляємо і визначаємо це як богооб’явлену догму: що Пречиста Матір Божа, Присно Діва Марія, завершивши хід свого земного життя, була прийнята тілом і душею у небесну славу.
Через півстоліття (25.06.97), на загальній аудієнції, святий Папа Іван Павло ІІ надав додаткові пояснення:
Деякі богослови фактично стверджували, що Пресвята Богородиця не померла і була негайно піднесена з земного життя до небесної слави. Однак ця думка була невідомою до XVII століття, тоді як насправді існує загальна традиція, яка сприймає смерть Марії як її вступ до небесної слави.
У Новому Завіті немає інформації про обставини смерті Марії. Це мовчання змушує припустити, що це відбулося природним чином, без деталей, особливо вартих згадки. … Щодо причини смерті Марії, думки, які бажають виключити її зі смерті з природних причин, здаються безпідставними. … Що б не було з фізичної точки зору органічною, біологічною причиною кінця її тілесного життя, можна сказати, що для Марії перехід від цього життя до наступного був повним розвитком благодаті у славі, так що жодна смерть ніколи не може бути так доречно описана як “успіння”, як її.
Чому?
Отже, чому Церква вчить, що Пресвята Діва Марія була прийнята – тілом і душею – на Небо? Що ж, коротка відповідь полягає в тому, що це правда – остаточна причина вірити будь-чому!
Хоча наші власні тіла після смерті будуть відокремлені від наших душ, вони врешті-решт знову об’єднаються. Як зазначає доктор Скотт Хан: “Більшість із нас насправді не вірить у воскресіння тіла. Або ми боремося за те, щоб повірити …. Ми не ставимось до свого тіла як до священних храмів, що належать до небесних дворів” (Надія померти: християнський сенс смерті та воскресіння тіла, Вступ). Нам надається вибір, чи дійсно ми хочемо, щоб наші об’єднані тіла та душі провели всю вічність з Богом та Його матір’ю.
Нехай Внебовзяття Пресвятої Матері нагадує нам, що Бог бажає, щоб ми прийняли Його неймовірно велику пропозицію, щоб наші об’єднані тіла та душі провели всю вічність з Ним та Його матір’ю.
Автор: Joe Tevington
Джерело: Catholic Stand
Переклад з англійської: Максим Гонтар
Ілюстрація: L’Assomption – de la Vierge Le Brun
